Якщо будете на відпочинку в Об’єднаних Арабських Еміратах, то гід вам обов’язково розкаже історію, що продаж нафти становить тільки 5 % ВВП країни. Насправді це не так, і залежно від вартості бареля і кон’юнктури ринку коливається від 30 до 50% ВВП.
Це демонструє проблему, з якою зіштовхуються багаті країни Перської затоки – диференціація доходів і зростання ненафтового сектору економіки.
Доволі успішно диференціація вдалося Еміратам – нафтопереробка, авіація та туризм приносять суттєвий дохід в державну скарбницю.
Як з цим у лідера арабського Сходу та ісламського світу – Саудівської Аравії?
Аравійське королівство - це другий за величиною постачальник нафти після США. Нафтогазовий сектор становить 70 - 80% усіх експортних надходжень.
Saudi Aramco є найбільшою державною нафтовою компанією. У 2020 році Aramco отримала 229,9 мільярда доларів США доходу і разом з Apple та Microsoft входить в трійку найбільших компаній світу за рівнем капіталізації.
Десятиліття високих нафтових доходів перетворили цю країну на дуже заможний куточок світу. Середня заробітна плата в державному секторі коливається від 6 до 10 тис. $ в місяць, в приватному – від 5 до 8 тис. $ в місяць.
У 2016 році Саудівська Аравія оголосила про нову програму під назвою VISION 2030. Одним із напрямків цієї програми є диверсифікація економіки країни. Мета полягає в тому, щоб розширити експортні можливості та отримати доходи не тільки від продажу нафти та газу.
Плани уряду щодо диверсифікації полягають у збільшенні іноземних інвестицій, збільшенні кількості малого та середнього бізнесу та створенні робочих місць шляхом розвитку того, що уряд називає мегапроектами.
Королівство стверджує, що невикористаних родовищ корисних копалин в країні є сумарно на 1,3 трильйона доларів, включаючи мідь, літій, цинк, фосфати та золото. Але в країні не вистачає досвіду в гірничодобувній галузі, і потрібно мати партнерів, які добре розуміють цей сектор і знають, як використовувати ресурси.
Тому королівство шукає інвестиції для підтримки свого першочергового плану вартістю 170 мільярдів доларів із створення гірничодобувної промисловості. Передбачається, що близько 60% надійде від приватних компаній, а решта – від державних організацій. Для цього саудити прагнуть залучити австралійського гіганта Rio Tinto.
Окремою перлиною VISION 2030 є дітище його королівської величності Мохаммеда бін Салмана бін Абдулазіза - NEOM. Це нове величезне місто на березі Червоного моря якраз навпроти єгипетської Хургади. Попередньо його планується помпезно відкрити як туристичний і технологічний центр у 2025 році.
NEOM – це мегапроект відпочинку і розваг в серці кам’янистої пустелі. Це має бути передовий центр з новітніми технологіями в усьому: від стовідсоткової відновлювальної енергії до штучного інтелекту. Літаючі таксі та роботи – консьєржі також повинні стати його органічною частиною.
Амбітний план передбачає будівництво мосту через Червоне море, який з’єднає NEOM з Єгиптом та рештою Африки. Близько 26 000 квадратних кілометрів було виділено для розвитку території, яка простягнеться до Йорданії та Єгипту.
Також запланована розбудова промислового порту, але враховуючи завантаженість Суецького каналу і відсутність промислової бази, це напевне не буде реалізоване в найближчій перспективі.
Такі проекти трансформації супроводжуються дуже високими витратами на реалізацію. Вартість NEOM оцінюється в 500 мільярдів доларів США. Країна також планує перетворити столицю Ер-Ріяд на економічний, соціальний і культурний центр до 2030 року вартістю декілька сотень мільярдів доларів. Хоча влада розраховує на залучення іноземних інвесторів до участі в розвитку цих проектів, фінансовий тягар для державних фінансів буде величезним.
Щоб підтримувати фінансування мегапроектів, уряд відновив плани приватизації державних активів, таких як державні компанії та транспортні вузли.
Що вдалося?
Первинне публічне розміщення акцій (ІРО) нафтової компанії Saudi Aramco відбулося наприкінці 2019 року і було дуже успішним. За 5% акцій королівство отримало 25,6 млрд. доларів прибутку, що є найкращим показником в світовій історії.
Термінал в аеропорту Ер – Ріяда став приватною власністю відомого ірландського концесіонера. Аеропорт Ріяда щорічно приймає понад 22 млн. пасажирів та після терміналу в Джидді є другим повітряним вузлом в країні. Цей вдало реалізований бізнес – проект відчули навіть ми в 2021, коли вулиці Одеси, Львова та Києва заполонили сотні туристів, які з цікавістю знайомилися з нашою країною.
На полях Міжнародної гірничої конференції, яка проходила в Ер –Ріяді 10 січня цього року підписано п’ять угод щодо створення об’єктів у промислових містах Рас-ель-Хайр та Янбу, зокрема заводу з виплавки і прокату алюмінію та створення комплексу з виробництва активних матеріалів для літій-іонних акумуляторів.
Але подальша лібералізація наштовхується на спротив консервативного релігійного істеблішменту королівства та деяке нерозуміння, куди рухатися далі.
Король декларує, що країна має не тільки видобувати літій, але й виробляти електромобілі. Не тільки будувати готелі, але й бути лідером біотехнологій та зеленої енергетики.
Навіть маючи велетенські гроші, але не маючи промислової бази та технологій, декларації так і залишаться деклараціями.
Крім того, король є хранителем двох священних мечетей Мекки та Медини – центрів світового ісламу. Понад 20 млн. паломників щороку відвідують країну. Тому засмага у бікіні і бокал вина на березі моря як концепція наштовхується на величезний опір владних і навколовладних кланів та родів, які керують країною.
Саудівська Аравія шукає своє місце у світі, де нафта не відіграє ключову роль
Чи дасть це очікувані плоди – покаже час.
