Не так давно, два-три скандали тому, громадськість обурювалася тим, що в Офіс президента запросили адміністраторів телеграм-каналів. Говорити про інформаційну політику. Тоді як «канонічних» журналістів увагою обділили.
Звучало різне, переважно про те, що ці канали безвідповідальні, анонімні, несерйозні і взагалі «кака». Важко сперечатися, якщо за еталон ТГ-каналу брати відверту монетизовану дичину, а за типове медіа – щось пристойне і варте довіри. Але проблема в тому, що багато (якщо не більшість) українських медіа могли б дати фору телеграм-каналам, якби не обмеження інтернет-браузерів.
Це нагадує порівняння теплого і м’якого. Бо медіа теж користуються Телеграмом, як способом донести інформацію, це просто носій. Але менше з тим.
І взагалі йдеться радше не про медіа, а про споживацтво. Всі знають, що корисніше їсти здорову їжу, ніж пити пиво, заїдаючи чіпсами. Можна заборонити пиво і чіпси, але ж ми знаємо, що вже були прецеденти «насильно ощасливити людство». Їдять легально - і їстимуть підпільно. Так і зі шлаком в інформаційній сфері – споживають і споживати будуть.
Але зараз ми знову чуємо ту саму пісню про «не такого споживача» на мотив «не пощастило з народом». Переживали ж, що закон про медіа перетворить журналістів на слухняних виконавців волі Банкової. І що, перетворив? Загинула вільна журналістика? Ні. Цей закон навіть не зробив її більш відповідальною, і не змусив журналістів готуватись до інтерв’ю чи написанням матеріалу, якщо в них не було такої звички до прийняття цього закону.
Більше схоже на бажання залишитися єдиними носіями «4 влади» і високого статусу. Незважаючи на довгу історію джинси, медведчуківщини, темників і політичного сектанства. Захистити ринок, якого насправді нема.
Ну бо нема аргументів, чим Гордон, який бере інтерв’ю в Арестовича, більше медіа, ніж анонімний проукраїнський телеграм-канал. При всіх зауваженнях до самого Телеграму як російського продукту.
Що ж стосується запрошення до Офісу президента - це швидше констатація, ніж спроба принизити традиційні медіа шляхом вивищення «телеграмників». В Офісі, ми ж пам’ятаємо, теж медійники, вони щось трохи та й знають. Принаймні орієнтуються, в якому стані зараз перебуває інформаційне поле. І це поле знову змінюється. Колись ніхто не сприймав газет і буклетів, бо справжні знання були в книжках. Потім ніхто не ставився поважно до інтернету, бо правдиве слово має бути надруковане в солідній пресі. Ютуб не міг конкурувати з телевізором – теж було. За декілька років поговоримо про ТікТок як медіа…
А все тому, що диплом кандидата наук не робить Ківу науковцем. Ефект від цього папірця – як від посвідчення журналіста, тобто близький до нуля. Адже суть не в статусі, суть в довірі, відповідальності та людях. Які користуються різними каналами передачі інформації.
