Накази профільних міністерств, які були видані в кінці січня 2023 року, не забирали виплати у військових, а тільки визначили порядок та умови цих виплат. Навіть військові, що знаходяться в умовному тилу, можуть отримувати 30 000 грн.
Для цього потрібно, щоб вони виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями). Для прикладу: охорона стратегічного об'єкта, що може стати ціллю для удару російських військ, або охорона кордону чи проведення контр-диверсійних заходів. До речі, отримання такої виплати працівниками СБУ ніхто не обговорював, і з цього питання немає окремих рішень. Також військові, як отримують виплати, мають перебувати у складі діючих угруповань військ Сил оборони чи резерву Головнокомандувача ЗСУ.
Як це працює? Видається бойове розпорядження (далі - БР) в умовній Житомирській області взяти під контроль смугу державного кордону і кілька важливих об’єктів під посилений контроль. Визначається перелік частин і військових, що будуть виконувати це завдання. Пропорційно до часу їх перебування будуть виплачуватись кошти.
Не можу сказати за всі частини й роди військ, але в окремих підрозділах, попри бойові розпорядження і відповідні накази, виплат ще не було. Все пов’язано з відсутністю коштів на рахунках. Тому точно сказати, платять чи ні всім, можна після того, як наберуть чинності зміни щодо збільшення держбюджету на 537,2 млрд грн. Як до цього ставляться військові? Нормально, ніхто не протестує, всі виконують поставлені завдання, як і виконували.
Щодо прийнятих змін, які зараз заблоковані, то формулювання «На період дії воєнного стану військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейським щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень не залежно від покладених на таких осіб завдань чи районів проходження служби» - максимально популістське та не адекватне. Воно може породжувати корупцію та фактично створює прошарок людей, що не будуть долучатись до виконання бойових розпоряджень, але будуть отримувати 30 тисяч. І їх будуть тисячі, коли не десятки тисяч.
Якщо на початку повномасштабного вторгнення «всі робили все», то зараз повноваження чітко розмежовані. І службу військового не треба прирівнювати до роботи поліції. Роботу поліції по БР не варто прирівнювати до роботи працівників відділів нагляду, супроводу та апробації.
Все що відбувається навколо цього питання – це тупий піар, без розуміння суті питання, а ще - відсутність захисту інтересів військових та працівників інших підрозділів, провал економіки. Замість посилити боротьбу з корупцією, схемами на митниці чи ухиленням від сплати податків, у нас обговорюють, як забрати гроші у тих, хто захищає. Та провокують корупцію в державних структурах.
Також питання виплат військових – це тест на дорослість суспільства. Ми навіть під час війни не готові утримувати армію. Але жаліємось, що до 24.02.22 не було збільшено кількість контрактників та їх забезпечення. Бізнес жаліється, що податки не такі, що держава забагато витрачає на військових. Але мовчить щодо податків, коли відкриває свої представництва у Польщі. Забуває, що виводить кошти через десятки ФОПів, щоб зменшити податкове навантаження, працює за готівку чи платить заробітну плату в конверті.
Також у нас мало говорять про те, як високе забезпечення військових вплинуло на економіку. Витрати військових зберегли рівень купівельної спроможності українців у 2022 році й втримали економіку. Для багатьох громад податки, які заплатили військові зі свого забезпечення, стали головним джерелом наповнення бюджету.
При обговоренні виплат військовим треба змінити акцент. Держава і суспільство мають платити військовим не за виконані завдання, а за те, що вони мають робити. Ми ж не маємо претензій до того, що ССО отримували до 24.02.22 краще забезпечення і у їх підготовку вкладали більше, ніж в інші роди військ. А це дає зараз свій результат.
Військові мають бути готові протягом визначеного часу вступити в бій, виїхати в сектор та виконати будь-яке бойове розпорядження - і саме за це їм платять. Бо так з популістськими обговореннями можна докотитись до того, що навіть якщо ти на нулі, але не було бойового зіткнення, то тобі не треба платити.
Ті, що на відстані 5, 10, 30 км від лінії бойового зіткнення, також мають підвищений ризик (ракетні обстріли, робота ворожої авіації, контрбатарейна боротьба, обстріли з РСЗВ). Вони готові протягом кількох хвилин виїхати на ЛБЗ та виконання бойового розпорядження.
Тому всі розмови про справедливість виплат, хто і скільки має отримувати, треба спрямувати в інше поле – змінити сам порядок та перестати прив’язуватись до двох сум. Якщо всі розмови вести про 100 і 30 тисяч, то буде важко знайти рішення, яке влаштує військових, популістів та бюджет.
Саме тому військові та поліція знаходяться в різних умовах. Так, є підрозділи поліції, що виконують бойові завдання. Є несення служби в зоні бойових дій. Але за межами цієї зони бойових дій все не так. В разі посилення російських атак військових у Вінниці чи Ужгороді піднімуть по тривозі й за добу вони будуть на проблемній ділянці. З поліцією так не вийде, у них інші завдання. Саме тому кажу, що військовим платять за те, що вони мають робити і до чого готуються.
Також треба забути про фразу «військові на нулі отримують стільки ж, як отримували». Це неправда. Інфляція «з’їла» чверть забезпечення військового. Тому навіть ті, що на нулі, отримують зараз менше, ніж рік тому. Розмови про патріотизм, священну війну, готовність загинути за Україну – це все прекрасно. Але кожен, хто служить, буде робити це краще, коли його сім’я та родина будуть забезпечені.
Як, на мою думку, варто формувати виплати:
· Підняти забезпечення тим, що на нулі, на 25 тисяч (те, що «з’їла» інфляція).
· Платити 100 тисяч тим, які на відстані до 5 км від ЛБЗ.
· 90 тисяч – до 10 км. (+ кордон у Сумській, Чернігівські та Харківській областях).
· 80 тисяч – до 15 км.
· 70 тисяч – до 20 км.
· 60 тисяч – до 25 км.
· 50 тисяч – до 30 км.
· 40 тисяч – до 50 км.
· 30 тисяч – до 100 км. (+ кордон у Волинській, Рівненській, Житомирській областях та охорона стратегічних об’єктів).
· 20 тисяч – інші військові, що є в угрупованнях та резерві, або виконують бойові розпорядження за межами зони ведення бойових дій.
Строковикам до кінця завершення війни підняти забезпечення до 10 500 грн. (50% від мінімального забезпечення контрактника).
Тільки основне грошове забезпечення виплачується військовим, що знаходяться на навчаннях, лікуванні чи відпустці.
Виплати ДСНС та поліції мають формуватися з двох частин: заробітна плата (яку треба поступово збільшувати) та премія за виконання спеціальних завдань. У поліції в тилу це контрдиверсійні заходи, у ДСНС – виїзди на ліквідацію результатів обстрілів.
Важко порахувати, які це будуть витрати для бюджету, бо треба мати чіткі цифри, хто і де знаходиться. Ті цифри, що я маю (і розумію) оприлюднювати не буду, щоб не допомагати ворогу. Але пропонована зміна точно забере питання справедливості, покращить розуміння того, хто і за що отримує. Точно зменшить витрати бюджету у порівняні з минулим роком.
У питання забезпечення військових закладена ще одна проблема, яка дасть про себе знати після перемоги. Нам буде потрібно мати велику і боєздатну армію. Людей з бойовим досвідом треба втримати на службі. Більшість, впевнений, саме більшість військових, не захочуть служити, маючи мінімальне грошове забезпечення - 21 тисячу гривень. Тому вже зараз треба поступово розвивати січневе рішення зі збільшенням грошового забезпечення, щоб за рік-два вийти на нормальне основне грошове забезпечення військових.
P.S. 12 квітня 2023 рік, місто, два чоловіки, два знайомі, одного віку, повертаються до дому, до сім’ї. Але один з них в будь-який момент може отримати команду «Збір» і за 10-12 годин бути на лінії бойового зіткнення. А інший залишиться вдома і буде далі писати, що він ФОП, який тримає економіку, військовим багато платять, а його знайомому, що служить, дуже комфортно жити в міст, в тилу.
Не пишіть, що військовим комфортно служити. Цей умовний комфорт може закінчитись дуже швидко. А збирання в дорогу може стати останнім побаченням із сім’єю, дружиною, дітьми.
