Першотравень у воюючій Україні пройшов непомітно. А ще недавно здавалося, що без цієї дати, ще й у радянсько-застойному її виконанні, Україна немислима. І навіть вихідного не було. Виявляється, можна.
Разом з тим, війна показала ціну та цінність праці і працівників. Виявилося, що без робітників, які ремонтують електромережі, мости, будують та відбудовують, до баристи не приїдуть криптотрейдери. Така-от прикра несподіванка.
Тобто зрозуміло, що першотравень ще слід буде переосмислити і сприйняти по-новому. Бо, як відомо, все, до чого торкнулася Москва, перетворюється на пародію самого себе. День перемоги – на день реваншизму, Новий рік – на свято некрофілії, Водосвяття – на моржування… Складно всерйоз сприймати першотравень після досвіду життя в СРСР і війни з її «правонаступницею».
Але зараз у нас своя держава, українці нарешті не живуть окремо від номенклатури, тримаючи дулю в кишені. А це значить, що і праця – для себе. Слід адаптувати цю дату до актуальної ситуації. Тим більше, що країну таки доведеться відбудовувати і перебудовувати – а це велика праця.
Інакше будемо обирати між двома варіантами 1 травня.
Перший – гидкий, російський. Похабна пародія на «розвинений соціалізм» з донькою Боярського в головній ролі.
Другий – «лівацький», західний. Зможемо долучитися, так би мовити, до незрозумілого, але модного протистояння, де лютий гендер, BLM і Джордан Пітерсон в ролі консерватора. До речі, як він там? Щось давно його не нахвалювали в наших інтернетах, кажуть, остаточно зіпсувався.
Як гласить «теорема Екскобара», шо тут … , шо тут …
Доведеться починати жити своїм розумом.
